ми Максом були дуже схожі.
сумую,надіюсь зустрітися в потойбіччі.

це захоплення прийшло якось несподівано.навіть ще не було дощів і було тепло тоді.просто якось накурилась і єдиним бажанням,яке рвало мої мізки був арахіс в шоколаді.Тутурум-ту-тум.і всьо.купувала кожного дня і їла,їла,парила всім мізки-хочу ще!!хтось не витримав і купив мені 700 гг.цієї нездорової хєрні.Знову їла,розкидала по кімнаті,потім збирала і знову їла.Все шо лишилось заховала на потім.і забула куди.почалась мінім.істерія,на пошуки загубленого арахісу в шоколаді підключились всі домодадці,перерили всі 4 кімнати,а він мов крізь землю провалився,той довбаний арахіс.Не знайшла його досі.але захоплення пройшло.

нафіг урбанію!
чарівна осінь.там чай з молоком,хороше чтиво,мюзічка.
великою мітлою намела купу жовтого листя,всілась туди,в одну руку папіроску.всьо як положено.і ніякого відеоспорстереження,довбаних менеджерів над головою.хих,хочу жити десь в селі)

кароч,розмова двох,не дуже тверезих кобіт
Каацця,нада сєрьйозна пагаваріть!
нє інтєрєснаа,ти о чьом??
я о Тараканє.
І шо?слуш,ти ток нє абіжайсся.Вобщєм Таракан мнє сьоня сказал,шо ти єму ваабщє не інтєрєсна..ну ти єму нє нравішся і всьо такоє..ток нє абіжайся на мєня,я ж тут нє прі чьом..
да всьо нармальна..та шо Каця гордо повертається і повільно чалапає в напрямку свого дому.
я стою поруч.тож трох таво,але суть розмови вловлюю.шкірю зуби,але у Каці серйозний трабл-вона не подобається Таракану, Каця тепер не буде тусуватись з Янкою,бо вона їй про це сказала.у Таракана тож серйозний трабл-він подобається Каці,вона йому нє,але він боїться їй про це сказати.отака вот х..ня малята.виявляється така вот вона любов увєсєлітєльна штука.

да шо ж цьо такє,га?
ну шо за осінь така дурнувата?
уміраю від жари,жду дощу.а навколо зовсім чужі для мене люди..
нє,я або шось кардинально міняю або кидаюсь з парашута))

да-да,гаряче літо получилося.скалапєндри,комарі і мухи.
цілий тиждень відмивалась від афрозагару.Тепер тільки прохолодна кімната і кондиціонер.лузаю насіння,слухаю радіо.опача-кльова музика!слідуюча буде через 10 треків.Анічка потім вще в Карпати поїхала.нєєєєє,не могу.
ненавиджу літо.

31 їду в Крим і не знаю, чи повернуся у Львів.навіщо?
інколи, коли спілкуюсь з незнайомою людиною, навіть не представляюсь.Якось по звичці, думаючи, що тебе вже давно мають знати..
але до криму маю ще заїхати в Камянець-Подільський.Аня загітувала, на якийсь фест повітряний куль.Хм, має бути кльово.Давно не була в цьму чарівному місті, освіжу перше мега-позитивне враження))
а ще хочу в Полтаву якось потрапити до 31 травня.Кароч, вже заплуталась у своїх бажаннях і поїздках)))
а ще хочу навчитись думати.Думати, коли говорю.думати, коли щось роблю.думати, коли просто живу і думаю.
такє вот шось хочу..)

замарстинів називається.
кожного ранку по мізкам гримлять трамваї
навколо тіні напівзруйнованих будинків
шо ше?а)ще любила проводжати на балконі з кавою і цигаркою потяги Львів-Київ, Ужгорож -Харків, Будапешт-Москва
люди схожі на привидів, трох нетверезих вже з ранку.
в кімнаті андеграунд
лунає музика Боба Ділана.ОООО, ненавиджу.
над Високим замком витають духи давно усопших, зачіпляються за індустріальні труби давно не працюючих заводів.Відпочивають і летять на Лису гору
в них там часто бенкети.Духи не прибирають за собою і лишають гори пляшок і сміття.
Хух.Добре, шо я їду в Крим.

взяла собі за звичку лягати десь між 6 і 5 ранку.
скриплю сходами всіх троьх поверхів, курю, пю зелений чай, приймаю ванну, читаю оповідки Андерсона,слухаю крик сичів за вікном, курю,слухаю якесь музло, гуляю в саду, лежу, думаю, курю.
одним словом веду повноцінне, але нічне життя.Ну не таке вже і повноцінне, в принципі...
а сьогодні заснула в 2.І цілу ніч плакала у ві сні.

це завжди відбувається за таким сценарієм-я затамовую подих, набираю повні груди повітря, а потім-опа, помах чарівної палочки- і все так як треба.можна розслабитись...
звикла, що робота зявляється в той момент, коли в моїй кишені-2 грн., квартира-коли завтра ніде жити, гроші-аналогічно, захоплення-коли подумаєш, що давно ні з ким не цілувалась..і коли хтось, хто відповідає за цей сценарій починає гальмувати, виникає почуття обурення-як так?шо це мені потрібно напрягатись?
кароч, фігня.Зато я прочитала вже 800 сторінок Войни і міру. за 3 дня.От дочитаю ще наступних 800 і можна буде чимось зайнятися.

вот поволі і прийшов мій пиздець.Ну ще мож завтра- і все.
хіба що тиждень читатиму Войну і мір, а потім Прєступлєніє і наказаніє, слухатиму А.Орлову та не висовуватимусь з хати.
і нехай хтось спробує зателефонувати і запитати-ти де?денєг-ноль, секса-ноль, музика здохла...

розумію, шо потрібно купити квиточок на потяг, якшо завтра хочу потрапити до Львова, але так впадло ставати з цього крісла..

був скандал з моїми клушами.Я, в тіп зїхала раптово з квартири без попередження, а вони, в тіп, влетіли в касу.ггг.
дівчатку були якісь мега-попсові, обмежені і нероздупльоні.Не хотіли терпіти моїх вибриків, і довго згадували про зїждені мною літру солоних огірків та печиво для коханого Міши.
а от в Зеника все по іншому-чувак, який прихистив мене без грошей і роботи, довіряє мені свої єдині ключі від хати, а потім довго по ночі шукає мене по Львові разом з ними.Прощає мені весь випитий чай та відсутність цукру, вилитий на паркет свічковий віск, подаровану подрузі коробку його улюблених травяних цукерок, поламане крісло,я критикую його плей-лист, кидаюсь його книжками, вимагаю зранку кави в постіль, бідолашний перебрався спати в спальник, бо я тепер сплю на його ліжку,постійно поповнює мені рахунок, щоб якось звязатись зі мною...
йомойо, шось перелік довгувати.Боюсь, довго він протягне так.

гуляти по місту, ловити посмішки перехожих, дивитись собі уважно під ноги
хотіти чогось, а може і не хотіти.
міняти статус,ховатись за чорно-білими окулярами, вигадувати собі нові імена
прагнути чогось, а може і не прагнути
фоторгафувати фасади будинків, бродити по дахам, заглядати в чужі вікна
шукати чогось, а може і не шукати
купувати веселі заколочкі, фарбувати нігті червоно-жовтим лаком, носити яскравий одяг
....................................
я чекаю. чекаю весну.
??????????

ЛЬвів,я тебе обожнюю чогось.
нада ж.знайшла чергове захоплення.

Аня каже-їдем в Київ автостопом
ну я собі подумала-їдем автостопом.
а потім в Харків.І в Полтаву.І в Рівне по дорозі до хати.
приїжджаєм у Львів, а тут весна.Ха.

приємно прокидатись рано від аромату запашної кави...відкриваєш очі, а над тобою стоїть подруга з чашкою, а не якийсь чарівний і симпатичний хлопака.Але всеодно приємно.

якшо завтра прокинусь і побачу у вікні цю кошмарну погоду, піду на кухню плакати.

Іду по місту із щасливим фейсом безробітної людини.
гггг
за дві години після написання заяви мені запропонували роботу в Одесі і у Львові.я знала, шо саме так і буде тому не парилась.

а тепер в мене є куууууууууууупа вільного часу.І є весна.І хороший настрій.
пофіг , шо нема бабла.
через пару днів виходжу на нову роботу.такє.
весняне.

сняться химерні, дивні сни.Я доганяю свій потяг, з якого випадково вийшла,я від кого втікаю, щось шукаю і постійно кудись біжу-біжу. прокидаюсь, засинаю знову і знову ця тривога-мені потрібно добігти, встигнути, знайти.Сни дуже кольорові, реалістичні і памятаються до маленьких дрібничок.
ось так.
а тут я раптом сьогодні подорослішала, ну і нафіга.